Пропоную вшанувати появу Скиби у ЖЖ і запровадити конкурс СКИБОТВОРЕННЯ

Всі скибомани-скибофіли-скибофани

запрошуються до участі

Для затравки даю своє:

СКИБНА УКРАЇНА – південна частин України, де не народився Скиба, але відмітився.

СКИБАРНЯ – книгарня із хорошими книжками.

СКИБИЩЕ – ритуальне місце скибних слов.ян.

СКИБАНАЦІЯ – націоналістична організація скибних українців.

СКИБАНІСТ – баяніст, що живе в телефонній будці.

СКИБАРД –Всеукраїнський фестиваль бардів на КТМі.

СКИБОРД – Велика фотографія Скиби на розі Межигірської

СКИБЕРДА – дитяча гра, вигравший отримує по скибці, а програвший по сраці.

СКИБОРГ – борг, який Скиба забув віддати.

СКИБОЛОК – колобок, який змінив своє прізвище.

СКИБОНІМІЯ – зависання або тиша по-скибівські.

СКИБОТРОФІЯ – роздача трофеїв Скибою.

СКИБЕРНЕТИКА – наука, що виникла без Скибиної участі.

СКИБОТОМІЯ – шматування скиби на скибки.

СКИБАНЯ – домовий, дальній родич Нафані.

СКИБНУТИЙ – повернутий на Скибі.

СКИБОЛОВЛЯ – підморгування Скибі у Полонезі.

ЖАБКА-СКИБОТУШКА – шанувальниця Скибиних віршів, що позеленіла від задоволення.

СКИБОТАННЯ – читання Скибиних віршів після 300 гр горілки без закуски.

СКИБОНІННЯ – втрата голосу після 200 гр. горілки, випитої на морозі біля Сковороди.

СКИБАЧЕННЯ -  медитація з прозрінням.

СКИБОНУС – кедит довіри від Скиби на інвестування грошів у нього ж.

СКИБОЧИСТКА – редагування Скибою молодих авторів.

СКИБОРІЧЧЯ – присячений Скибі рік ЮНЕСКО.

СКИБУТІК – модний бутік на основі персонального стилю Скиби.

СКИБУДЯК – 1) дикорастущща рослина, що розмножилася завдяки чіплянню до Скибиних штанів. 2) духовний сан, що дає змогу читать Скибині вірші на молитві. 3) День Подяки по-українські

СКИБОРЕЦЬ – борець на коньках.

СКИБОС – 1) Зінкевич – боссс Скиби. 2) вигаданий острів у Тихому Океані, на якому живуть небезпечні неодружені скибоси.

СКИБНИК – 1) неодружений чоловік, прийнявший обєт (чи обед). 2) професія у супермаркеті - нарізання кавунів скибами.

СКИБАЛЬНИК – купальник фрі-стайл або його відсутність.

СКИБОРАК – третій зайвий, що тягне щуку і лебедя у Президенти.

СКИБЛО – різновид квітів, що дарують свинкам.

СКИБСТАНЦІЯ – недавньо відкритий 5 стан речовини.

СКИБАТОС – різновид революційних альбатросів, ареал проживання уточнюється – орієнтовно до ПОРИ.

СКИБЕРДЯЙ – нелюд, що відмовляється дати у борг Скибі.

ЧИСЛО СКИБОНАЧЧІ - 90-60-90.

МАЛИЙ

Я сестричка його,

Ну а він – він мій брат,

Він занадто малий,

Щоб зі мною пограть.

Розфарбовану книжку

І ляльку свою

Я приношу щоранку -

Доторкнутись даю.

Але він залишається

Надто малим,

Щоб побачите те,

Чим ділюся із ним.

LITTLE

I am the sister of him

And he is my brother.

He is too little for us

To talk to each other.

So very morning I show him

My doll and my book;

But every morning he still is

Too little to look.

Dorothy Aldis

МІТЛИ

Похмурого дня,

Коли вітер штормить,

Дерева як мітли

Стирчать у блакить.

Метуть із натхненням,

Працюють на всю,

Збираючи хмари

У відра дощу.

Плескають, вмивають

Брудні небеса:

І знову у небі

Панує краса.

BROOMS

One stormy days

When the wind is high,

Tall trees are brooms

Sweeping the sky.

They swish their branches

In buckets of rain

And swash and sweep it

Blue again.

Dorothy Aldis

Переклад із англійської

КОЛИ РЕЧІ ВТРАЧАЮТЬ СЕНС

Присвячую сину Владу

Мама сказала, що я її хлопчик,

Мама сказала: ти сонце моє,

Мама сказала: ти най-найсолодший,

Супер-найкращий, - такий я і є!

Мама сказала: моє ти ягнятко,

Синок особливий, відмінний.

Тому...

Мама народила нове дитятко...

Тільки не можу зрозуміти

ЧОМУ?

SOME THINGS DON’T MAKE SENSE AT ALL

My mom says I’m her sugarplump.

My mom says I’m her lamb.

My mom says I’m completely perfect

Just the way I am.

My mom says I’m a super-special wonderful terrific little guy.

Mom just had another baby.

Why?

Judith Viorst

*           *          *

Бридкий букет із жовтих айстрів,

Бруківки чорні пелюстки,

Цей погляд ще не знає Майстра,

Кохання  вбивчої руки.

Не вірить світлу той, що досі 

Від спраги спокою тремтить.

Потому сотню років поспіль

Шукають нових Маргарит.

Отрута, як вино вінчальне

Із рук володаря пітьми,

Коліна біль, на бал останній

Злетіла німфа Лисої гори.

Рецензія на повість Софії Андрухович „Літо Мілени”

Ця повість нагадала мені казку про Дюймовочку, маленьку дівчинку, що жила на квіточці, їла нектар, пила з росинки, мріяла про ельфа і, попри всі негаразди, його зустріла. Мілена – дівчина-квітка – живе серед квітів-людей, вони всі добрі і красиві з красивими почуттями. Негативні риси їм не притаманні, вони навіть зраджують одне одного так красиво і естетично. А потім повертаються, зраджуючи, по суті, інших – і теж все гармонійно. Кожна дівчинка мріє про таке життя і велике кохання, яке впаде тобі просто на голову, в певний період дорослішання. Такі квіткові мрії були у мене десь в 5 років, навіть пам’ятаю таку дитячу гру: дівчатка натикали на паличку бутон квіточки – це була принцеса, потім їй майстрували різні плаття з листочків та пелюсток. Ну все точно як у повісті. Ідилія життя. Чомусь трохи нагадує утопічні мрії перших комунарів. Але ж в утопічній країні, де вічне літо, чомусь теж помирають, хоч і безболісно. Розбавляє таку ідилію лише  цинічно-гуморові несподівані повороти сюжету та окремі такі ж цинічні думки та вчинки героїв-квітів. Це значно оживляє картину загального симбіозу. А зустріч головної героїні Мілени зі своєю другою половинкою, коли після того, як він обікрав банк, виявилося, що вони мають повністю ідентичні відбитки пальців – скільки тут підліткового романтизму. Автор підтрунює весь час, але гармонійно.

І все ж утопічні квіти-люди виглядають духовними імпотентами, вони не справжні. І автор підкреслює це у характеристиці одного з героїв Лавра „любить усіх людей, а закохатися не може”.

Мова твору така мелодійна, поетична, красива, як і само царство квіток. Яскравих художніх образів, що врізались би надовго в пам’ять, не так багато (адже така благодатна тема – квіти, могла надихнути авторку на більш художню мову). Сама повість – як великий образ-утопія. Слова, які є ключами до твору, до всього світосприйняття авторки також красиві і глибокі:

Хто відчуває природу,

Той уже не людина,

А душа, розчинена в небі,

Як річка – кава з молоком.

Наведу вислови та образи, що сподобались мені: „вмів вдягатись, як дженджуристий молодик”, „його старечий, струхлявілий вигляд говорив про невимовне блаженство” (знову той самий трохи цинічний гумор), „пізніше Сіруватий зняв свій берет, і затінене купе освітилося сяйвом його неозорої лисини, гладкої і лискучої, схожої на плесо озера безвітряного світанку”, „Лавр і Мілена широко розплющили очі і перестали дихати, бо це було велично”, „ Сукня, здавалося, світилась своєю бузковістю, граційно перетікала з одного стану в інший при кожному найнепомітнішому порусі Цицилії”, „червоне сонечко розправляє крильця на вушку тріснутого горнятка”, „хлопчик...мав цілу книжечку тих кросвордів, таких простеньких, як насіння соняшника”.

Читайте це квітуче світо-квіто-сприйняття, виграє той, хто читає!

З повагою,

Про даунят і суспільство

Якось в тролейбусі біля мене сів хлопець із “синдромом Дауна”. Мене на декілька секунд охопив жах: “А що коли ось зараз повернеться і зовсім невмотивовано заїде мені по голові? Діватися нікуди – я сиджу біля вікна”. І це у людини (маю на увазі себе), яка має тітку із цією хворобою і знає, що це просто “великі вічні діти”, що без причини не вчиняють невмотивованих вчинків. Такі діти завжди народжувалися і будуть народжуватися, не дивлячись на досить достовірний метод диагностики даунят за вагітності. З різних причин жінки продовжують відмовлятися робити аборти або навіть тести на синдром Дауна, а середній вік породіль (що в експотенціальній залежності підвищує ризик мати даунятко) невблаганно збільшується. Отже, “вічні діти” будуть завжди у суспільстві.

Цих “вічних дітей” треба готувати до того, як поводитися серед людей, але, набагато важливіше, вчити людей, як поводитися із даунятами та іншими людьми із особливими потребами. Це і є, за великим рахунком, мірилом людяності, терпимості суспільства. Тут корисно згадати про досвід американських шкіл. Даунята та інші slow (так кажуть на них в Америці) вчаться у звичайних класах із звичайними навчальними програмами разом із усіма дітьми (або ж мають деякі класи спеціальні, а деякі - загальні, в американських школах у кожного учня “свої” класи). Це дає змогу повноцінно інтегрувати таких людей у суспільство і вчить суспільство правильно ставитися до них. Ясно, що освоюють вони програму настільки, наскільки зможуть, але краще тягнутися, ніж опускатися – це відомо. Діти, які мають неадекватну реакцію (агресивні) вчаться також разом із усіма, але кожен має іструктора-викладача (за це платить держава), що цілий день із дитиною сидить на уроках разом за партою, стримуючи агресію і неадекватну реакцію. Держава витрачає не малі гроші на кожного slow, але якщо витрачає, то це означає одне: краще витратити гроші на інструктора і інтегрувати в суспільство, ніж мати низку маніяків, витрачати гроші на ізольовані інтернати або психлікарні, до того ж батьки за таких умов можуть працювати, а значить приносити прибуток державі. Все прораховано наперед. І навіть справа не у грошах, а у ставленні звичайних дітей до даунят та інших slow. Якось у спілкуванні із сином я вжила, не дуже задумуючсь, теpмін “розумово неповноцінні”, на що він обурився і сказав, як ти можеш їх так називати! Вони такі ж як і ми, але просто slow.